Новые Консультации Последние консультации RSS

Консультации в Разделе Последние Консультации в Разделе RSS

Загрузка виджета поиска юриста в Вашем городе...

Юридические новости Последние новости по RSS

додати на Яндекс

Неотвеченные вопросы

Новое в Законодательстве

додати на Яндекс

Юридический форум


Конкурс!
Активно консультируете на сайте? Знаете ответы на все вопросы и готовы безвозмездно делиться с людьми своими знаниями? Получите награду — 10 000 гривен!
Подарки для консультантов
Для всех юристов, которые консультируют на сайте Advising, мы открываем магазин подарков, где каждый сможет обменять свои заработанные баллы на ценные призы!

Троянди із саморобної порцеляни для втраченої мами

Троянди із саморобної порцеляни для втраченої мами

ПРОСТІ ІСТИНИ

Як рукоділля впливає на дітей із важкою долею

У відповідь на це, здавалося б, риторичне запитання можна навести цілком конкретні історії, які може розповісти інструктор із трудового навчання Світлана Заводюк. За вісім років роботи в Лутугинській школі-інтернаті № 1 і майже стільки само в Луганському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей важко порахувати м’які прихватки для кухні зі смішними персонажами, дерева щастя з бісеру, сервізи з макаронів, що створені разом із дітлахами, які тимчасово або назавжди лишилися без опіки батьків…

Рецепт порятунку

Світлоокий хлопчина потрапив у теплу спальню центру реабілітації — колишнього обласного притулку — буквально з теплотраси, де його виявили соціальні працівники. Він відразу охоче став ходити займатися до «трудовички», на відміну від відвідування психолога. Швидко навчився ліпити троянди з холодного фарфору — красивого, немов справжня порцеляна, що готує для занять із дітьми Світлана Павлівна, та міг би годинами просиджувати поруч, допомагаючи іншим освоювати навички. Розмови з учителькою виникали самі собою. І поступово Світлана Павлівна вже знала, як любить хлопчина маму й молодшу сестричку. Якою трагедією стало друге заміжжя мами. Як сварився підліток із вітчимом, поки не зважився піти з дому.

Кілька місяців таких відвертих розмов, коли вчителька ховає очі, наповнені сльозами, а хлопець, вуха якого смішно й беззахисно стирчать на стриженій голові, зосереджено малює трояндову пелюстку. І ось настає день, коли він задумливо визнає, що «мамці одній не витягнути двох спиногризів». Нарешті правильно розсудить, що треба вчитися й миритися. І в мами на той час уже готові всі необхідні документи, аби відновити батьківські права й повернути сина.

У день, коли збиратиметься додому, він попросить у Світлани Павлівни рецепт холодного фарфору, аби рідних здивувати своєю майстерністю. І подарує зроблені самостійно квіти. Саме заради таких моментів учителька й замішує кукурудзяний крохмаль із гліцерином або підшуковує нові намистинки-очі для чергового смішного сувеніра.

Адже діти, ставши самотніми, буває, роками відучують себе від звички кидатися назустріч чужим жінкам і від надії: ось вона, втрачена колись, мама.

Світлана Заводюк учить дітей шукати щось незвичне і в буденних речах. Фото автора

Мишко-путівник

Сама Світлана добилася поваги власної мами років у десять. Вона змайструвала зі шматочків старого хутра ведмедя. Класний керівник зі старої школи, яка розташована в селищі геологорозвідувальної експедиції Лутугиного, надіслала саморобку на виставку в центральну школу.

— І вже через кілька годин прибігли мої однокласники та навперебій хвалили й запевняли, що мій ведмедик — найкращий! — усміхається Світлана Павлівна.

Як раділа мама і пишався за доньку батько — сам великий вигадник і любитель малювання. Недарма родове прізвище — Яблонські. Можливо, навіть віддалена рідня з Рівного знаменитої художниці.

Цей ведмедик, зроблений власними руками, допоміг дівчинці здійснити головне відкриття в житті: це її улюблена справа. Тож через кілька років, після закінчення Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму, 19-річну Світлану вже називали по батькові її учні. А вона продовжувала освоювати нові навички: бісеро?плетіння, квілінг, шиття. Й охоче ділилася цим із дітьми. Вже не вистачало часу уроку праці. Хотілося ще й вести гурток, майструвати разом з учнями. Так потрапила на роботу в школу-інтернат. І вже зі знаннями та вмінням прийшла в найважчий будинок для дітей — колишній обласний притулок.

Біля карти, яку змайструвала Світлана Заводюк, добре мріяти про подорожі й вивчати географію

Іграшка з дитячих долоньок

— Будь-яку дитину спочатку важко вмовити працювати, — зізнається Світлана Заводюк. — А в нас діти ще й такі різні. І нічого не можна планувати надовго наперед, бо в будь-яку мить їхня доля може змінитися на краще. Але поки вони тут, ми намагаємося максимально розвивати корисні навички.

Ми з учителькою прямуємо до молодшої групи. Сьогодні тут майструватимуть серветки... для ляльок.

Як навчити трирічну дитину правильно орієнтуватися? Розрізняти праве і ліве, квадрати й багатокутники, назви кольорів? І при цьому зуміти «утримувати» непосиду зосередженим? Секрет Заводюк простий: вона вигадує казку.

Входимо в кімнату, Світлана Павлівна починає розповідь. Тим часом викладає папери, клей, аплікації на столі.

— Сьогодні наші лялечки «обідали» і захотіли потім витерти ротики після їжі, — каже Світлана Павлівна. І питає трирічну Сашу: — Ти витираєш ротика після їжі, щоб бути чепурною?

Дівча вже готове долучитися до гри.

— Так, і моя лялечка теж хоче бути чепурною, — лепече дитина.

У двері заглядає директор центру Лідія Сазонова.

— А хочете подивитися, яких «звірів» змайструвала Світлана Павлівна разом зі старшими підлітками?

Ми йдемо спочатку на вулицю, а потім ще й «гортаємо» Інтернет, бо директор так пишається майстерністю інструктора з трудового навчання, що виставила знімки її робіт у соціальних мережах.

Ось поросята, на спинках яких улітку цвітуть петунії. Їжачок із кудлатою травичкою замість гострих голок. Гриби, капелюшками яких служать колишні шахтарські каски. Усі вироби — зі старих пластикових пляшок. Трохи фарби, землі, насіння та багато-багато фантазії — і подвір’я державного дитячого закладу перетворене на казковий майданчик, де яскраво й святково.

І навіть не віриться, що за парканом — похмура вулиця околиці міста, що колись була промисловою зоною, тому зберегла сіро-захисне загальне забарвлення.

— Люди повинні вміти прикрашати своє життя й простір навколо, — переконана Світлана Заводюк. — Звичайно, серед наших дітей багато тих, які тікають із дому і на вулиці вчаться вирішувати проблеми палінням, випивкою. Треба спробувати встигнути пояснити їм, що таке ставлення до життя — не вихід. Багато можна змінити на краще власними руками.

Учителька говорить про своїх підопічних, але як актуальні її слова для всього краю і його дорослого населення!

«Побіжність» — родова травма, що дісталася історично від тих, хто заселяв ці землі. Вона лишилася в крові. Достатньо проїхати путівцями і подивитися на сумні підсліпуваті віконечка будинків. Рідкісні яскраві фарби або вигадливе різьблення лиштв. Де майстровита хазяйська рука?

— Починати треба з долоньок, — усміхається Світлана Заводюк. — Ось ми з дітлахами цієї зими придумали ялинку з... долоньок. Малюк кладе руку на аркуш паперу, я обвожу контур, а потім вирізаю. Питаю: подобаються вам ваші долоньки? Так, кричать, дуже. Ось такими були «голочки» у нашої ялиночки. Ми всі над нею багато потрудилися, але більш щирої ялинки ще ніде не бачила!

У сяйві сонця



Троянди із саморобної порцеляни для втраченої мами, автор —
Рейтинг статьи: 98% из 100 возможных. Голосов всего: 1. Отзывов пользователей: 1.

Источник: www.ukurier.gov.ua

Еще новости


Юридическая Консультация в Киеве, 01001, г. Киев, ул. Хрещатик, 32 Украина
Подняться вверх, к началу страницы {lang: 'ru'}