На землі і під водою - на висоті

СТИЛЬ

Анатолій Онайко протягом 23 років успішно очолює СТОВ "Перемога" на Сумщині, а село Павленкове стало зразковим

Якщо їхати автотрасою Суми — Київ, то на території Лебединського району буде один із поворотів, що веде до села Штепівка. А за населеним пунктом за якихось пару кілометрів буде ще один поворот — до Павленкового. Село порівняно невелике — менш як на дві сотні дворів, однак по-особливому чепурне, затишне й охайне.

А ще чверть століття тому про нього казали як про неперспективне, як таке, що приречене щезнути з історичної мапи. І це при його багаторічній історії, що корінням сягає у середину XVIII століття. Вочевидь, сама доля повеліла, аби Павленкове вціліло, витримало удари всіляких стихій і сьогодні постало в усій красі і неповторності.

Одна з вулиць села Павленкове. Фото Володимира КОВАЛЕНКА

Лідер Слобожанського регіону

З Анатолієм Онайком познайомився ще на початку 80-х років, коли він працював секретарем партійної організації в колгоспі «Родина» — в сусідньому селі Підопригори. Коли ж наприкінці 80-х — початку 90-х розпочалися непрості процеси становлення молодої держави, чимало тодішніх колгоспів або ж збанкрутували, або ж почали грузнути у фінансово-економічній трясовині.

Добре пам’ятаю, як тодішньому парторгові запропонували очолити самостійне сільськогосподарське товариство у віддаленому і доволі занедбаному селі Павленкове. Тоді там розташувалося відділення радгоспу імені XXV з’їзду КПРС. А що таке «філіал» — зайве пояснювати. Однак це не зупинило енергійного і беручкого фахівця.

Почавши, по суті, з нуля (це навіть не можна назвати чистим аркушем, бо на ньому залишилися лише жалюгідні плями колишнього добробуту і заможного життя), за порівняно короткий час керівникові та його однодумцям удалося докорінно змінити ситуацію. Рік за роком «Перемога» долала нові трудові і соціальні висоти, додавала економічної міцності і сили. А сьогодні павленківське СТОВ називають серед аграрних лідерів слобожанського регіону.

Якщо в Анатолія Васильовича запитати, які складові успіху, він неодмінно наголошує на назві господарства. Мовляв, як новий пароплав назвеш (а «Перемога» не потребує пояснень), так він і триматиметься на воді.

Стосовно останньої тези, то тут співрозмовник — справжній фахівець. Адже в молодості протягом трьох років служив підводником у Кронштадті та Заполяр’ї, пройшов під водою тисячі миль, у запас звільнився головним старшиною з низкою нагород та відзнак. І сьогодні з гордістю розповідає про службу на флоті.

Зокрема підтримує тісні зв’язки із Всеукраїнською асоціацією ветеранів-підводників, на чолі якої добре відомий капітан першого рангу Олександр Кузьмін. Той самий Олександр Вікторович, який свого часу був командиром найбільшого підводного човна світу. Щороку побратими зустрічаються у дружньому колі, підтримують одне одного. Одне слово, справжня морська дружба.

Тож і на землі, і під водою Анатолій Онайко, якщо можна так сказати, на висоті!

Сила у співпраці

Коли заходить мова про «Перемогу», неодмінно кажуть про тісну співпрацю її керівництва з місцевою сільською радою. Впродовж багатьох років її успішно очолював ще один Анатолій Васильович — Вакула, який нещодавно пішов на заслужений відпочинок. Сільська громада обрала на цю посаду енергійного Сергія Григоровича Капліна. Нині він успішно продовжує розпочату справу.

Як говорять Анатолій Васильович та Сергій Григорович, господарство і сільрада приречені на тісну співпрацю. Адже хто ще може допомогти сільській громаді в облаштування території? Ніхто. Тому й укладають тут соціально-економічні угоди, які «Перемога» щороку традиційно перевиконує в кілька разів. На виділені кошти взимку розчищають дороги від снігу, навесні наводять лад у придорожніх лісосмугах, вивозять сміття, білять дерева, ремонтують колодязі громадського користування (для цього на громадські роботи залучають безробітних, що стоять на обліку в Лебединському міськрайонному центрі зайнятості), для місцевого хору закуповують реквізит і сприяють виїзду колективу на концерти до Лебедина. Одне слово, були б гроші, а куди їх використати — не питання.

Сьогодні село має всі соціально-культурні об’єкти, необхідні для повноцінного життя. Це насамперед фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, навчально-виховний комплекс, який відвідують понад сто малюків і школярів, кілька магазинів, клуб, бібліотека… В останній — тисячі різних книжок, а також періодичних видань. Серед них і «Урядовий кур’єр». До речі, щороку до Павленкового надходить від 20 до 40 примірників «УК» — таким чином правління «Перемоги» відзначає своїх кращих працівників.

Гордяться селяни капітально відремонтованою Свято-Успенською церквою, в якій постійно проходить служба. Навели лад на території колишнього саду — тепер тут вирощують різні сільськогосподарські культури.

Віднедавна стало традицією відзначати день села. Урочистості розпочинаються зі святкової літургії у церкві, відтак продовжуються у клубі, де вшановують кращих працівників. А по обіді — козацький куліш, шашлики, конкурси, розваги, лотерея… Аж доки у вечірньому небі поряд із зорями спалахують розсипи феєрверку.