Унікальний заклад на Черкащині припинили фінансувати

ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДРУКОВАНОГО

Музей хліборобства тільки кошти з’їдає?

Торік «УК» уже звертався до теми виживання в Тальному на Черкащині музею історії хліборобства. Саме виживання, адже один із небагатьох закладів культурно-історичної спадщини України, де експонують унікальні пам’ятки трипільської культури, виявлені в ході багаторічних досліджень на землях району, нині просто животіє.

Тривалий час музей містився на першому поверсі колишнього палацу графа Шувалова, який тальнівці зуміли вберегти у руйнівні революційні роки. Вистояла ця велична споруда, визнана архітектурною пам’яткою державного значення, і в період Другої світової війни.

Нині численні експонати туляться у старих напівтемних приміщеннях. Фото з сайту klymenko.data-tec.net

Усі біди палацу, як і музею, розпочалися сім років тому, коли тут стартувала реконструкція, передбачена горезвісною обласною програмою «Золота підкова Черкащини», за якою йшло більше галасу, ніж діла. Через заплановані роботи, значну частину яких, до речі, не виконано й донині, музей з палацу виселили, розмістивши експонати тимчасово, як було сказано тоді, в кількох цехах колишньої районної друкарні.

Торік для музею виділили занедбане приміщення колишнього клубу місцевого цукрозаводу. Щоб надати йому належного вигляду та розмістити тут музей, потрібно було не менше п’яти мільйонів гривень. Грошей же таких, як повідомив голова Тальнівської райдержадміністрації Микола Бардадим, у бюджеті не знайшлося.

А цього року й зовсім фінансування урізали. Навіть ті 42 тисячі гривень, які були заплановані нібито на ремонт приміщення й облаштування експозиції, передали реабілітаційному центру.

Виділених же для музею на сесії районної ради 56,7 тисячі гривень вистачить тільки на два місяці його існування, а всі штатні працівники закладу, зауважує його директор Вадим Мицик, змушені будуть розрахуватися вже в лютому-березні. Та й директор він тепер уже, можна вважати, колишній, адже подав заяву на звільнення. Тим часом у місцевих керівників власні міркування.

— Немає грошей у бюджеті, — розводить руками Микола Бардадим. — Музей і так уже сім років мало що робить, тільки кошти з’їдає. Сім штатних працівників треба ж за щось утримувати!

— То ви вирішили музей закрити?

— Ні, не закриватимемо. Просто тимчасово припиняємо фінансування. Підберемо нового молодого директора. До слова, вже й кандидатура є. Та й іншим пенсіонерам треба поступитися місцем молодшим.

— А як же з приміщенням?

— Та думатимемо, шукатимемо.

Що ж, перебуваючи й далі в режимі животіння, музей, як каже Вадим Мицик, який його свого часу й створював, може й зовсім розвалитися. Спробував він, було, пороги начальників оббивати, адже обіцяли колись підтримку, належне приміщення, але не йдуть чомусь на жодні контакти.

А музей і справді унікальний, та не дають йому розвернутися в Тальному. Нині численні експонати, зібрані місцевими ентузіастами, туляться у старих напівтемних приміщеннях. Серед тих експонатів — знаряддя хліборобства стародавніх поселенців, домашнє начиння і навіть зерно, вік якого — шість тисяч років. Серед пам’яток старовини й мідна козацька кварта ХVI сторіччя, речі часів Київської Русі, римська та грецька кераміка.

Із часу заснування закладу, а було це 1986 року, як розповів Вадим Мицик, тут побували десятки тисяч відвідувачів не тільки з Черкащини, а й з усієї України та близького зарубіжжя. Захоплені відгуки про зібрані експонати, на жаль, залишилися в минулому.