Як поєднати традиційне з народним

Ольга ЛОБАРЧУК для «Урядового кур’єра»

ДОСВІД. Група лікарів Івано-Франківська та головний лікар обласного центру Тарас Масляк побували з робочим візитом у В’єтнамі. Протягом п’яти днів українські лікарі мали змогу відвідувати клініки й медичні інститути країни, побачити, як надається первинна і стаціонарна допомога. Високий результат, на їхню думку, дали урядові заходи: у В’єтнамі вже кілька років поспіль медицині виділяють значні державні субвенції.

Медична система цієї країни схожа на ту, що діяла свого часу в Радянському Союзі, та водночас розвивається й страхова медицина. Тут немає окремих поліклінічних закладів, вони працюють при стаціонарах. Немає окремо пологових будинків, жіночих консультацій, педіатричних лікарень — вони входять до складу загальнопрофільної лікарні.

Своєрідність медичної галузі В’єтнаму й у тому, що поряд із традиційною активно розвивається народна медицина. До народної тут належать акупунктура, голковколювання, масаж, припікання, бальнеологія і фітотерапія, як кажуть, терапія травами.

За словами Тараса Масляка, українські фахівці на власні очі переконалися, що таке поєднання надзвичайно ефективне під час реабілітації хворих, які перенесли інсульти, інфаркти, різні неврологічні захворювання. Багато випадків дитячого церебрального паралічу лікують голковколюванням, ваннами і різноманітними фізпроцедурами. Нетрадиційною медициною допомагають і онкологічним хворим.

У ході робочої поїздки досягнуто домовленості, що кілька українських фахівців приїдуть до В’єтнаму для ретельного вивчення досвіду поєднання традиційної і народної медицини. На жаль, у Прикарпатському медичному університеті немає відділення підготовки фахівців нетрадиційної медицини.

— Я хотів би об’єднати у нас традиційну і нетрадиційну медицину, це економічно доцільніше, ніж лише медикаментозне лікування, — каже головний лікар Івано-Франківська Тарас Масляк.

Відвідали наші лікарі й Інститут опікової травми — один з найбільших у країні, а може, й світі. Цим напрямком у В’єтнамі займаються військові лікарі, а на галузь воєнної медицини тут здавна виділяли великі кошти, які виправдовували себе. Скажімо, у відповідних лабораторіях вирощують штучну шкіру — до 0,5 метра протягом двох тижнів, якою закривають великі і глибокі рани після опіків.