Чому опромінені військові не прирівнюються до чорнобильців?

У 1962 році був призваний до лав Радянської Армії, служив на Семипалатинському полігоні, де велося випробування ядерної зброї. Тоді я підписав документи, що 25 років не маю права розголошувати військову таємницю. Але ж я отримав чималу дозу опромінення. А нині та таємниця за давністю років уже й не таємниця. Але пільги від держави отримують лише чорнобильці та афганці. Нічого не маю проти — вони їх заслужили. Проте дуже сумно, що держава зовсім забула про нас, тих, хто молодим самовіддано служив Батьківщині, щодня ризикуючи здоров’ям і життям.

Більшість хлопців, з якими тоді проходив службу, не дожили навіть до 1990 року. Та й у мене здоров’я зовсім погане, і залишилось таких, як я, дуже мало. Ми не просимо створити «під нас» окремий закон. Згодні підпадати під дію закону про ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Але ж МСЕК не визнає, що ми втратили здоров’я не з власної волі. А далі, як відомо, немає чорнобильського посвідчення — немає статусу, а отже, не буде й ніяких пільг. Та хіба ж це справедливо?

А. РУДЕНКО, м. Алчевськ, Луганська обл.

Сергій КУЧЕРЕНКО, заступник директора департаменту соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Мінсоцполітики:

— Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі — закон) урегульовано питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і низка його положень, якими передбачені пільги та компенсації, не поширені на осіб, прирівняних чи віднесених до постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини.