Крадіжка чи знахідка

Крадіжка - це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.

Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи здобуте), особою, яка знала, кому належить це майно, мала підстави вважати, де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися або ж у разі появи власника з метою поновлення свого права володіння майном, умисно перешкоджала йому в цьому, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна. На відміну від крадіжки, привласнене майно слід вважати знахідкою лише за умов, якщо:
1. Воно вибуло з володіння власника.


2. Місцезнаходження майна власнику невідомо.


3. Між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час.


4. Особа, яка знайшла майно не була очевидцем події втрати і сама не вчиняла будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника.


5. Відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.


Установлені у кримінальній справі обставини: знаходження телефону у відомому потерпілій місці, обізнаність підсудного хто є власником мобільного телефону та розуміння, що потерпіла може повернутися за ним і дійсно швидке повернення потерпілої до клубу, щоб поновити контроль за своїм майном свідчили про те, що мобільний телефон, попри залишення його власницею на комп'ютерному столі без нагляду перебував у її власності, проте реалізувати своє право вона не мала можливості через протиправні дії підсудного, який забрав телефон і одразу залишив місце крадіжки, а зустрівши потерпілу на вулиці втік