Новые Консультации Последние консультации RSS

Консультации в Разделе Последние Консультации в Разделе RSS

Загрузка виджета поиска юриста в Вашем городе...

Юридические новости Последние новости по RSS

додати на Яндекс

Неотвеченные вопросы

Новое в Законодательстве

додати на Яндекс

Юридический форум


Конкурс!
Активно консультируете на сайте? Знаете ответы на все вопросы и готовы безвозмездно делиться с людьми своими знаниями? Получите награду — 10 000 гривен!
Подарки для консультантов
Для всех юристов, которые консультируют на сайте Advising, мы открываем магазин подарков, где каждый сможет обменять свои заработанные баллы на ценные призы!

Жива сила Холодного Яру

Жива сила Холодного Яру

ГЕРОЇКА

Кожна місцина тут — історія, таємнича й далеко не до кінця розкрита

Почати цю розповідь, очевидно, годилося б із відомої «Повісті минулих літ», у якій чимало місця приділено подорожі апостола Андрія Первозванного українською землею. Так, йдучи від гирла Дніпра, він зупинився на ночівлю під горами на березі. Вранці апостол сказав учням, з якими мандрував: «Бачите ви гори ці? На них засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». Саме тут виріс Київ.

Джерело допомагає тим, хто вірить

І хоч не всі вчені схильні вірити легенді, проте в народі здавна ця подія відображається як історичний факт. У свою чергу, Борис Кузик та Василь Білошапка у книзі «Головківка — серце Холодного Яру» стверджують, що побував апостол і на території нинішнього Чигиринського району.

Ще одна легенда про давніх мандрівників, записана в Головківці на Черкащині, розповідає про подію, яка не лишилася непоміченою багатьма людьми. Літо було тоді спекотне, навіть річки попересихали. Дійшовши до пагорба, з якого вже й Дніпро виднівся, вони сіли відпочити та помилуватися цим райським куточком. Оскільки ж усіх мучила спрага, Андрій Первозванний вирішив напоїти людей. Ударив він посохом — і потекла з-під кручі жива вода. А пізніше став народ селитися поряд із джерелом. Помітили, що та вода хворим дуже допомагає. І назвали те джерело «Живуном». Насправді, як розповідають сучасні краєзнавці, таку назву джерелу уже в наші часи дав колишній голова колгоспу Марченко, який разом з місцевою громадою доклав зусилля, аби його зберегти.

Лікувальні властивості джерела були відомі ще до І століття до н. е. Козаки і гайдамаки теж поважали цю цілющу воду, лікуючи нею рани. Джерело, яке ніколи не замерзає, містить, за твердженням науковців, до 30 корисних елементів, зокрема чималу кількість срібла. І нині сюди щодня приїжджає багато людей — з ближніх і далеких сіл та міст Черкащини й інших областей. А щоп’ятниці, о 9-й ранку, в каплиці і біля самого джерела відбувається молебень, освячення води, хрещення і причащання нею. Тут відправляють службу за зцілення і здоров’я всіх людей. Вода з «Живуна» не псується, вона довго зберігається. Лікує від багатьох хвороб — як духовних, так і тілесних, особливо внутрішніх органів. Але джерело допомагає тільки тим, хто прийшов до нього з вірою у Бога, вірою в зцілення.

Той, хто жадає зцілення, обов’язково відвідає капличку; у тиші, біля «Живуна», народжуються лісові фантазії. Фото автора

Античне прамісто з оборонними спорудами

Сам же легендарний Холодний Яр, де й дзюркотить із багатьох джерел животворна вода, — унікальний природний об’єкт. Це, власне, система ярів, ярків, балок, байраків, пагорбів, схилів, подовжених і круглих провалів, урочищ. Уся система яру тягнеться на 250 кілометрів у вигляді плоскогір’я, яке піднімається над рівнем моря на 224 метри і всуціль заросле дрімучими лісами. Тут налічується близько півтори сотні джерел, струмочків, озерець, річок і безліч різновидів рослин — трав, квітів, дерев, більшість із яких занесені до Червоної книги. На території Холодного Яру знайдені великі давні городища, оточені 60-кілометровим валом у вісім метрів заввишки і ровом завглибшки в дев’ять метрів. Учені припускають, що на території Холодного Яру в доісторичні часи існувало античне прамісто з оборонними спорудами, найбільше в Європі. Воно зберігає в собі багато доки не розгаданих таємниць і занесене до переліку пам’яток всесвітнього значення. Цей край увійшов до історії гайдамацькою Колїївщиною ХVIII століття під проводом запорозького козака Максима Залізняка і сотника Івана Гонти. Тут починалося найбільше повстання проти польської шляхти, якому Тарас Шевченко присвятив свою поему «Гайдамаки».

Та й загалом цей край вважається таємничим і мало не містичним.

А місцевий житель, давно не голений дядько, якому можна дати всі дев’яносто, раптом присяде поруч і розкаже легенду, на які багатий цей край, сама назва якого змушує підозрювати наявність якоїсь магічної сили. — Чому Холодний, питаєш?

Він замислюється, немов прислухаючись до незрозумілих мені звуків, які долинають з іншого кінця озера, а потім, ніби знехотя, розказує, як дуже багато років тому, «може, мільйон чи й два», саме сюди впало з неба величезне розпечене тіло. «Було тут те саме пекло, про яке в Святому Писанні сказано. А потім ніби зима настала, бо сонця за попелом не було видно. Так було багато місяців і років, аж поки трохи розвиднілося й потепліло…».

У книжках і справді знайшов підтвердження такої версії. Учені називають навіть розмір метеорита, який, можливо, близько двох мільйонів років тому саме тут урізався в нашу Землю, — його діаметр міг бути близько 2,5 кілометра. Осколки розлетілися на сотні кілометрів. Заговорив розташований в місці падіння вулкан. ¢рунт розжарився до 2,5 тисячі градусів. Хмари попелу, що піднялися, на багато місяців закрили сонце. Від наслідків ядерної зими планета в цьому місці оговтувалась кілька сотень тисячоліть. Нині гігантську вм’ятину від космічного велетня називають Холодним Яром.

А інші історії, пов’язані з назвою, можна почути від жителів Головківки та Мельників — сіл, розташованих у самій глибинці урочища. Одна з них відносить нас до часів татаро-монгольської навали. Тоді в лісовій гущавині над річкою Сріблянкою сховалася від ворогів разом з дітьми Меланка Холодна. Пізніше у пошуках укриття до неї приєдналися й інші втікачі. Так виникло поселення, яке люди почали називати Холодне, а ліси в окрузі — Холодноярськими.

Є й набагато простіша версія виникнення назви «Холодний Яр» заснована на особливостях кліматичних умов заповідника. На цій території температура повітря завжди на кілька градусів нижча, ніж в окрузі. Тому під покровом густих дерев в глибоких балках і ярах довго не тане сніг. Та й у найжаркіше літо тут завжди панує благодатна прохолода. Влітку в глибоких лісистих балках збирається холодне повітря, що має, на думку місцевих жителів, особливий характер. Тутешні жителі кажуть, що Яр «холодив» спини ворогам. А для своїх героїв, хрещених шаблями і відмічених кулями, він завжди був теплим і рідним.

Були гіркими Мотронині сльози

Кожен закуток, кожна місцина тут — історія, таємнича й не до кінця розкрита. Ось Мотронинське городище — понад 200 гектарів земель, обнесених потрійною системою оборонних валів. Навкруги цієї території — чимало скіфських поховань, курганів, дослідження яких щоразу виводять на відкриття чогось нового. Тут залишилося чимало підземних ходів, печер, де жили ченці. Є навіть підземні церкви. Розповідають, коли князь Ярослав ходив воювати, якось, проходячи цими краями, вийшов на мальовничу галявину. Місцина дуже сподобалася одному з воєвод — Мирославу. Ярослав подарував йому городище за вірність, де той спорудив фортецю. Коли ж до Києва підступали печеніги, воєвода разом із військом вирушив обороняти рідну землю, а вдома залишив дружину Мотрону та невеликий загін, який повинен був охороняти фортецю. Коли ворога розбили під Києвом, воєвода вирушив додому. Але на підступах до фортеці вирішив перевірити, наскільки вправно залишений ним загін може захищатися від ворогів. Удавши із себе завойовників, вдягнувши навіть їхній одяг, військо воєводи стало підходити під мури. Не встигли вояки пройти й півдороги, як посипався на них рясний дощ стріл, одна з яких поранила самого воєводу. Помер полководець на руках у згорьованої дружини, яка звеліла зруйнувати фортецю, побудувати на цьому місці монастир, а сама подалася в черниці…

— Про Холодний Яр можна розповідати дуже багато, — сказав якось директор філії «Холодний Яр» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» Богдан Легоняк. — Це особливе місце. Тут багато важливих історичних пам’яток, неперевершених краєвидів, цілющих джерел та рідкісних рослин. Мені приємно, що це місце цікавить не тільки українців, а й іноземців. Щороку сюди приїжджає понад 40 тисяч туристів. Болить те, що ми ще не навчилися сповна використовувати Холодний Яр, бо подібних місць в Україні мало. Радує ж те, що черкаська молодь та їхні ровесники з інших регіонів проводять тут патріотичні ігри.

Козацькому роду нема переводу

Холодноярські легенди розповідають не лише про можливі тлумачення назви заповідника. Багато історій пов’язано з безмовними свідками всіх подій на цій землі: із струмками і річками, деревами-велетнями…

Цей дуб-велетень, який назвали іменем Залізняка, пам’ятає походи Ярослава Мудрого і татаро-монгольську навалу. Під його могутньою кроною ставали на раду зі своєю старшиною гетьмани Богдан Хмельницький і Петро Дорошенко. Збиралися повстанці на чолі з Северином Наливайком та Максимом Залізняком. Саме тут давали вони клятву про те, що не пошкодують життів своїх у боротьбі за рідну землю. Тут отамани Холодноярської республіки присягали віддати життя за волю самостійної України. Під цим дубом Тарас Шевченко слухав розповіді місцевих жителів про гайдамаків, а потім писав свою відому поему і вірш «Холодний Яр», намалював картину «Дуб на хуторі Буда». В один голос місцеві жителі запевняють, що популярна народна пісня «Ой, чого ти, дубе, на яр похилився» оспівує саме цього коренастого богатиря.

Учені довели, що дуб Залізняка має неймовірно потужну позитивну енергетику. Приплив сил і бадьорості на цілий день він дарує кожному, хто постоїть біля нього всього кілька хвилин. Це засвідчив колись і народний художник України Данило Нарбут, розповівши журналістам, серед яких був і я, про дивну метаморфозу, яка сталася з ним після «спілкування» з живою пам’яткою природи та історії. 80-річний художник, який, було, ослаб, раптом відчув себе здоровим і бадьорим. Натхнений побаченим і почутим в урочищі, Данило Нарбут після тривалої перерви створив те, що запало йому в душу біля славного дерева. Художник змалював на тлі велетенського дуба величні фігури й історичні події Холодноярського краю і всієї України. Цю грандіозну роботу серед інших відзначено Шевченківською премією. Час, на жаль, невблаганний. І сьогодні вже знаменитий дуб потребує уваги людей, лікування.

Згадуючи імена людей, пов’язаних із цим краєм, не можна обійти такі видатні постаті, як колишні власники Головківки — київський губернатор Іван Фундуклій та цукрозаводчик Микола Терещенко. Про легендарного українського радянського військового діяча, командарма Івана Дубового незаслужено репресованого, а потім розстріляного, та його племінника, партизанського командира років Великої Вітчизняної Петра Дубового тут складають пісні.

До речі, про пісні, точніше, про відому пісню «Раскинулось море широко…». Її автором був також виходець із цих країв — Федір Предтеча. Мав він козацьку вдачу, не терпів фальші, власну гідність захищав будь-якою ціною і, ясна річ, зазнав чимало поневірянь. Поштовхом до написання пісні була подія у Червоному морі, коли на пароплаві «Одеса», де служив Федір у 1906 році, від утоми й задухи загинув кочегар Василь Гончаренко, його найкращий друг, родом також із Черкащини.



Жива сила Холодного Яру, автор —
Рейтинг статьи: 97% из 100 возможных. Голосов всего: 5. Отзывов пользователей: 2.

Источник: www.ukurier.gov.ua

Еще новости


Юридическая Консультация в Киеве, 01001, г. Киев, ул. Хрещатик, 32 Украина
Подняться вверх, к началу страницы