Новые Консультации Последние консультации RSS

Консультации в Разделе Последние Консультации в Разделе RSS

Загрузка виджета поиска юриста в Вашем городе...

Юридические новости Последние новости по RSS

додати на Яндекс

Неотвеченные вопросы

Новое в Законодательстве

додати на Яндекс

Юридический форум


Конкурс!
Активно консультируете на сайте? Знаете ответы на все вопросы и готовы безвозмездно делиться с людьми своими знаниями? Получите награду — 10 000 гривен!
Подарки для консультантов
Для всех юристов, которые консультируют на сайте Advising, мы открываем магазин подарков, где каждый сможет обменять свои заработанные баллы на ценные призы!

Як той Колумб, Шевченко відкрив Україну

Як той Колумб, Шевченко відкрив Україну

ОПРИЛЮДНЕНО

Книжка митрополита Іларіона має прислужитися кожному, хто вивчає українську мову

Цю унікальну книжку мені подарували в Канаді. І я з великою прикрістю й соромом зізнався, що доти навіть не знав про її існування, хоч уже при самій назві — «Словник Шевченкової мови» — має тепліти серце кожного українця.

Видало її Товариство «Волинь» у Вінніпезі 1961 року. Іван Огієнко — він виступає тут як митрополит Іларіон — розповідає в передмові, що задумав видати повний словник Шевченкової мови ще в 1918—1919 роках у Кам’янці-Подільському й карткував для нього лексеми з «Кобзаря», виданого 1910 року Василем Доманицьким. Було зроблено понад 200 000 карток. Але все це пропало через наглий від’їзд із Кам’янця. У Варшаві на початку тридцятих Огієнко повторно взявся за ту саму роботу. Її підсумком і став «Словник Шевченкової мови», який, за задумом його творця, має прислужитися кожному, хто вивчає українську мову. Окрім реєстру слів, що їх використовує в своїй поезії Шевченко, і прикладів з контексту їхнього вживання, маємо тут Огієнкові студії, зокрема «Народність Шевченкової мови», «Стародавні вірування українського народу», «Шевченко як творець української літературної мови», «Рясна синоніміка в Шевченковій мові», «Правопис Кобзаря».

Огієнко наголошує найважливіше: цілком закономірно й природно, що саме мова найвидатнішого представника нашої літератури, «господаря дум народних», стала основою літературної мови цього народу.

Можливо, такою була роль Пушкіна в російській літературі, оскільки в його час увесь російський бомонд послуговувався французькою, яка підкреслювала, що мовець належний не до неписьменного простолюддя, бо в салонах говорити російською було мало не дикунством.

Але в ситуації Шевченка є ще одна принципово важлива обставина: він належить до придушеного колоніальним чоботом народу, чия «малоросійська» була настільки безнадійно простацьким селянським наріччям, що від нього всіма силами намагалися відцуратися всі, кому пощастило вибитися бодай у дрібнесенькі чиновнички. І навіть українські поміщики, як правило, відгетьковували рідну мову, відмежовуючися в такий спосіб од свого народу. Чимало російських письменників вийшло саме з українців, які, відмовившися від свого духовного кореня, пішли шукати слави в літературі метрополії (Микола Гоголь, Нестор Кукольник, Григорій Данилевський та ін.).

Шевченко також міг піти їхнім шляхом, але став виразником душі свого народу. Взяв у нього його упосліджене слово й повернув художньо збагаченим.

Після появи «Кобзаря» не тільки в багатьох домах українських дідичів, а незрідка й у російського дворянства спалахує мода на малоросійство. Для одних це прекрасна екзотика, для других — відкриття багатої оригінальної культури, яку вони доти ігнорували.

Як той Колумб, що відкрив для світу Америку, Шевченко своїм словом одкрив Україну — її трагедійну історію, кривду і правду, вірування й надії. Мабуть, із усіх великих поетів слов’янського світу він мав найбільше значення в історії свого народу. Бо його треба вимірювати не тільки як великого поета й художника. Він — націєтворець.

Ці невеликі Огієнкові статті з їхнім часто реферативно-стислим викладом матеріалу стануть дорогоцінним матеріалом передовсім для вчителів та студентів-філологів. Та водночас вони цікаві й для кожного не байдужого до мовних питань українця.

Ось, скажімо, розділ «Новотвори в Шевченковій мові». Які з них можемо відразу вихопити зі своєї пам’яті? Можливо, найперше «лани широкополі», не тільки із суто поетичним, а й політичним ефектом: за словами Огієнка, поет хоче дивитися на «не вбогі й вузенькі кріпацькі поля», а на вільні, безпанщинові. А ось образ із урочистим новотвором, який, пише Огієнко, «міг створити тільки великий мистець — маляр»: «Мов ті діди високочолі, дуби з Гетьманщини стоять». Шевченко написав: «недвига серцем: спала день і спала ніч». Недвига — інертна людина. Або ось «недосвіт» — ранній мороз. У Шевченка: «Барвінок цвів і зеленів, слався, розстилався, та недосвіт перед світом в садочок укрався: потоптав веселі квіти, побив, поморозив». Огієнко із захопленням і бережністю колекціонера перебирає лексичні експонати любої йому теми. Більшість Шевченкових неологізмів зажила в українській літературній мові. Багато з них стали крилатими висловами, афоризмами, приказками.



Як той Колумб, Шевченко відкрив Україну, автор —
Рейтинг статьи: 95% из 100 возможных. Голосов всего: 2. Отзывов пользователей: 2.

Источник: www.ukurier.gov.ua

Еще новости


Юридическая Консультация в Киеве, 01001, г. Киев, ул. Хрещатик, 32 Украина
Подняться вверх, к началу страницы {lang: 'ru'}